Щомісячний експорт українського зерна з України сягнув мільйона тонн. Це у 6,5 раза менше довоєнних темпів.
Влада шукає нові шляхи для експорту, аграрії готуються до збирання врожаю.
Поки триває війна, до того часу оптимального варіанта розблокування наших чорноморських портів немає. Офіційна позиція «Укрзалізниці» була раніше озвучена: через порти ЄС, Чорного моря та Дунаю вона перевозитиме щомісяця 1 млн т. Наразі завдяки використанню портів Рені, Ізмаїл, Констанції та Чорного моря та Дунаю підбираємось до цієї цифри зернового експорту.
Завдяки оптимізації процесів постачання через Дунай, Болгарію та Румунію Україна може експортувати щомісяця близько 1,5 млн. т зернових.
Нагадаємо, що раніше місячний довоєнний експорт зерновий становив 6-6,5 млн т (без урахування олії, без протеїнових груп дробів і так далі).
При цьому вартість логістики для аграрію зросла в 5-7 разів, перевалки в портах/на баржі та загалом фрахт – у 7-10 разів, перевалка у портах – у 2,5 рази.
З новим урожаєм та перехідними залишками отримаємо разом, мінімум 80-85 млн т зерна та олійних культур.
На початок війни Україна мала 24 млн т зерна у залишках. Максимальний потенціал щомісячного експорту за 2 місяці може досягти 2,5-3 млн т. Тобто теоретично до початку нового врожаю у нас зберігатиметься 18-20 млн т.
Новий зерновий урожай (разом з олійними та кукурудзою) очікується в межах 60-65 млн. т зернового та олійного зерна, за винятком окупованих на сьогодні територіях, а з їх поверненням – 75-80 млн т.
Тобто з новим урожаєм та перехідними залишками отримаємо разом, мінімум 80-85 млн т зерна та олійних культур. При цьому експорт у довоєнний час становив 75-80% від виробництва та 20-25% внутрішні споживання. У маслі навіть менше – 7-8% внутрішнього споживання. Інвестувати у нові елеватори ніхто не – всі інвестиції заморожені.
Існує великий ризик того, що осіння посівна 2023 та в цілому 2024 опиниться під ударом
Якщо експорт не буде розблокований і в Україні буде сформовано значні надлишки на внутрішньому ринку (спровокує зростання світової ціни та зменшення внутрішньої ціни в Україні), це призведе до збитків українських виробників, які вже не сіятимуть усі площі, як у 2021-2022 році.
Він не отримає світової ціни, сформує збитки, не матиме доступу до фінансових ресурсів тощо.
За таких умов існує великий ризик того, що осіння посівна 2023 року та загалом 2024 рік опиниться під ударом. Можемо отримати половину засіяних площ – це не просто гарне, а велике щастя.
При закритому та заблокованому експорті в серпні та восени 2022 року аграрії повинні вирішити, що робити – продавати за $180 -220 за 1 т пшениці восени (при світовій – у $400 плюс), або тримати її до весни та розблокування експорту.