Після блокування портів росією український виробник зіткнувся із небаченим до цього часу викликом – повною переорієнтацією логістики продукції.

Фермери та великі агрохолдинги готові тримати удар і винаходити нові рішення, але на заваді стоїть застаріле бюрократичне законодавство.

Проблема №1. Досі дуже багато бюрократії та паперів

До війни експортні партії акумулювалися в портах, куди товар звозився багатьма транспортними засобами. Там і проводилося оформлення експорту. Зараз основна частина с/г продукції постачається на зовнішні ринки залізничним та автомобільним транспортом. І на кожен цей транспортний засіб необхідна окрема документація.

Проблема №2. Втрата грошей через негнучкість та зарегульованість нинішнього митного законодавства

Велика проблема — коригування митниці раніше виданих експортних декларацій. Наприклад, договір передбачає базовий вміст олії лише на рівні 44% на сиру речовину. Коли фактичне масло становить понад 44%, покупець платить премію, яка може досягати 5% ціни контракту.
Якщо у середньому премія на український соняшник складе 2%, то це близько 90 млн доларів потенційної премії за хорошу продукцію з України!
90 млн доларів, які можуть бути втраченими через те, що у разі отримання премії необхідно зробити майже неможливе – внести зміни у кожну митну декларацію на кожен автомобіль.
На жаль, на сьогодні супровідна документація дуже строга, детальна, любить штрафи і не любить змін.

Проблема №3. Застаріла бюрократична процедура укладання контракту

Усім нашим експортерам необхідно обов’язково оформляти паперовий, підписаний з обох боків, скріплений печаткою контракт. У той час як для європейців діє англійське або торгове право, згідно з яким достатньо домовленості електронною поштою.
Упровадження в Україні англійського права суттєво поліпшило б ліквідність ринку та прибрало зайві надбудови. А так, на сьогодні, отримання підписаного контракту суттєво затримує експорт.

Проблема №4. Бюрократичне законодавство стримує розвиток зручних, логічних та креативних рішень для бізнесу

В умовах заблокованих портів виходом із ситуації могло б бути переміщення товару з України до портів інших країн та продаж уже з них.
Щоб перевезти товар за кордон, потрібно мати контракт на реалізацію. А у сьогоднішніх реаліях контракт неможливо підписати, бо не можна спрогнозувати логістику.

Виходить, у той час, як європейські виробники можуть вільно переміщувати свою продукцію, українські, через недосконалість і зарегульованість бухгалтерського, митного і податкового законодавства, змушені брати на себе більше ризиків.

Проблема №5. Система, що сприяє не економічному розвитку, а створенню можливостей для корупції та хабарництва

У той час як Україна потребує швидкого та ефективного перезапуску економіки, а український виробник — коштів на проведення посівної, тривалість видачі довідки для товару щодо ГМО становить 7 днів.
Усе має зачекати, поки інспектор зробить сертифікацію. І як наслідок отримуємо затримку із відвантаженням, отриманням коштів, проблеми із посівною. І в результаті – катастрофу для агробізнесу, зате хороші можливості для розвитку хабарництва.

Зараз багато говорять про «українське економічне диво» після перемоги. Утім, якщо ми хочемо економічного стрімкого розвитку, необхідно вже зараз проводити зміни у законодавстві.