Зернові культури уражаються великою кількістю хвороб паразитарної природи. У роки масового поширення недобір урожаю може становити від 25 до 50% і більше.
Оскільки зернові культури є основними сільськогосподарськими культурами України, проблема захисту від хвороб є надзвичайно актуальною.
Основні хвороби зернових злакових культур провокують гриби, які завдають шкоди листю, кореневій системі.
1) Темно-бура плямистість злаків.
При цій злаковій хворобі на листі з’являються темно-сірі або світло-бурі, витягнуті в довжину плями з темною облямівкою та світлішим забарвленням у центрі, згодом на плямах з’являється наліт оливково-бурого кольору.
Джерела інфекції: збереження конідій на насінні, у післязбиральних залишках, у ґрунті, на бур’янах.
2) Спорини
На частинах колосу або волоті з’являється липка рідина (медяна роса). Цукрові виділення мають слабкий запах м’яса, який гниє та привертають до заражених колосків мух та інших комах. У вологу погоду вже через тиждень після появи медвяної роси в колосках замість зерен можна виявити перші склероції.
Повне дозрівання склероцій за часом збігається з дозріванням зерна. Коли злак ще на корені, частина склероцій може обсипатися, під час збирання може потрапити у ґрунт; інші ріжки обмолочуються разом із зерном і залишаються у обмолоченому зерні у вигляді механічної домішки.
3) Фузаріозна коренева гниль
Симптоми проявляються у вигляді побуріння первинних та вторинних коренів, підземного міжвузля та основи стебла. За вологої погоди на уражених ділянках рослин можна спостерігати рожевий наліт – спороношення збудника. Інфекція зберігається на зерні, рослинних рештках, у ґрунті.
4) Іржа злакових – результат чергування теплої, вологої погоди та сонячних днів. Вона надзвичайно небезпечна, тому що через її надмірне поширення втрачається до 100% урожаїв. Наприклад, стебловий має до 300 ідентифікованих фізіологічних рас.
Іржа призводить до зниження фотосинтетичної здатності, уповільнює ріст та розвиток коріння. Найчастіше інфікування відбувається через падалицю та дикі злаки.
5) Піренофороз.
На листі та листових піхвах озимої пшениці та інших зернових культур утворюються дрібні поодиночні або численні плями овальної або округлої форми, жовтого або світло-коричневого кольору, зі світлішим центром та хлоротичною зоною по колу.
У вологу погоду на поверхні плям утворюється світлий, ледь помітний наліт спороношення, що швидко зникає.
6) Ринхоспоріоз
Протягом вегетації збудник поширюється конідіями повітряно-краплинним шляхом. Зимують міцелій та конідії на рослинних залишках, у ґрунті, насінні та на заражених з осені посівах озимих.
Уражаються листя та листові піхви всіх ярусів. З обох боків листа і на листових піхвах утворюються овальні сірувато-білі плями розміром, з червоно-бурою облямівкою.
Плями поодинокі та зливаються, зі слабо помітними білуватими або рожевими подушечками конідіального спороношення збудника на нижній стороні листової пластинки.
7) Борошниста роса вражає стебла, листові піхви, колоскові луски. Виявляється у разі виникнення білуватого нальоту з спор і міцелію гриба. Розвивається на озимих восени, через появу падалиці та поширюється конідіями та сумко-спорами.
Причини – різкі температурні перепади, підвищені дози азоту у ґрунті, надмірно загущені посіви.
Спочатку виглядає як павутиноподібний наліт, а пізніше нагадує ватоподібну подушечку з клейстотеції.
Одним із вирішальних факторів у боротьбі зі шкідниками, хворобами та бур’янами зернових культур є диференційований підхід до усунення проблем з метою покращення розвитку рослин.
Основне значення у цих заходах мають:
- чергування культур у сівозміні;
- вибір стійких до шкідників сортів рослин;
- витримування оптимальних термінів посіву та якості збирання врожаю;
- норми висіву насіння;
- культивувати сучасні високопродуктивні сорти, більш стійкі до грибкових суперечок, бактерій та вірусів;
- перед посівом піддати насіння термічного знезараження або протруювання системними фунгіцидами;
- система обробітку ґрунту;
- застосування запобіжних та винищувальних методів боротьби з бур’янами.