Мета проведення обробітку ґрунту – це створення оптимальних умов для проростання насіння та розвитку кореневої системи рослини протягом вегетації, що забезпечить формування максимального врожаю з високими якісними показниками.
Традиційна система – передбачає проведення оранки з оборотом пласта, створює чисту поверхню ріллі, рослинні рештки переміщуються на глибину 20-30 см.
Переваги:
- Створення комфортних умов передпосівного обробітку для дружного проростання насіння. Забезпечує хороший дренаж та розподіл мінеральних речовин у орному шарі. Відносно невисокий тиск на ґрунт польовими агрегатами, можливість внесення високих норм органічних та мінеральних добрив, оптимізація хімічного захисту рослин.
Недоліки. - Створення щільної «плужної підошви», що перешкоджає проникненню в нижні шари води та слабкому розвитку кореневої системи по глибині. Традиційна обробка не рекомендується на ґрунтах, схильних до пересихання, вітрової та водної ерозії. Обов’язковим є періодичне глибоке розпушування (1 раз на 3-4 роки).
Прямий посів – елемент інноваційної технології no-till ресурсозберігаючого землеробства.
«No-Till» технологія – це сучасна модель обробки ґрунту, при якій ґрунт не обробляється традиційним, механічним та звичним для нас способом за допомогою оранки, а укривається мульчею (подрібненими залишками рослинних культур).
Система no-till ґрунтується на технології прямого посіву, при якому насіння вноситься в непідготовлений ґрунт, без його попередньої обробки.
За допомогою спеціальної сівалки працівники розрізають ґрунт та рослинні залишки, вносять у нього добрива та насіння, після чого запечатують їх.
На поверхні землі залишається лише невеликий горбок. При такому підході порушується структура ґрунту лише в зоні проходження V-подібного сошника, а між рядами земля зовсім залишається недоторканою.
Обробіток ґрунту є одним із основних елементів землеробства. Найважливіші її завдання:
- створення умов для отримання високих та стійких урожаїв сільськогосподарських культур;
- збереження та підвищення родючості ґрунту;
- створення оптимальних умов для посіву та проростання насіння, догляду за посівами;
- зміна будови та агрегатного складу оброблюваного шару ґрунту з метою створення сприятливого для рослин водного, повітряного, теплового та поживного режимів, активізації мікробіологічних процесів;
- закладення в ґрунт рослинних залишків та добрив;
- попередження ерозійних процесів та пов’язаних з ними втрат води та поживних речовин;
- зміна форми поверхні ґрунту з метою регулювання водного та теплового режимів ґрунту.
Нульова технологія землеробства позитивно впливає на водно-фізичні, біологічні та хімічні властивості поверхневого шару.
У порівнянні з традиційною оранкою вона має ряд переваг:
- знижує витрати на оплату праці, амортизацію техніки, паливно-мастильних матеріалів та добрив;
- зберігає та відновлює родючість землі;
- запобігає ерозії ґрунту;
- сприяє затриманню та накопиченню вологи у ґрунті, що особливо актуально для посушливих регіонів;
Окрім переваг система No-Till має недоліки. Вона потребує не лише високої кваліфікації агрономів, а й використання спеціальної дорогої сільськогосподарської техніки. Іншими недоліками є:
- суворе дотримання агрокультури (сівозміна та норми витрати гербіцидів, пестицидів та мінеральних добрив повинні підбиратися з урахуванням погодних умов, засміченості полів бур’янами, інших факторів);
- необхідність вирівнювання поверхонь з метою рівномірного розподілу насіння по полю
- накопичення у ґрунті патогенних мікроорганізмів та шкідників, що вимагає активного застосування ЗЗР;
У системі NO-TILL ґрунт сприймається як живий організм, що має на кожному полі індивідуальну своєрідність. Застосування тих чи інших способів обробітку ґрунту призвело до того, що до початку впровадження нового методу для різних полів характерний різний ступінь структурної стабільності та міцності агрегатів, різний рівень вмісту органічної речовини.