Україна багато років тримала лідерство з виробництва соняшника, переробки, експорту олії, шроту.
В один рік ми, за попередніми прогнозами, втратили лідерство у виробництві, і в 2022 р. опустилися на третє місце серед експортерів.
Цього року площі в Україні під соняшником мінімальні за останні 10 років – 4,75 млн га і, відповідно, урожай може бути мінімальним – близько 10 млн т.
До повномасштабного вторгнення заводи щодобово переробляли 50-70 тис. т соняшнику — зараз МЕЗ, що відновили роботу, можуть переробляти лише 10-15 тис. т.
На даний момент готові до запуску ще 20 заводів, проте їх не вводять в експлуатацію через неможливість реалізації кінцевої продукції.
Через війну в Україні кардинально змінилася структура експорту: якщо минулого року понад 80% припадало на олію та шрот, то з початку війни в експорті соняшник займає частку 38%.
Переробка соняшнику в Україні стає нерентабельною. Після зупинки через вторгнення росії відновили роботу 15 олійноекстракційних заводів (МЕЗ), тобто близько 15-20% потужностей.
Також фактично зупинився експорт шроту, доставка якого стала збитковою.
Ще одним викликом стало те, що Україна розпочала експорт сировини. Соняшник почав йти з країни через Болгарію та Молдову до Туреччини. У червні було експортовано 537 тис. т цієї олійної культури.
Сумарно за результатами 10 місяців маркетингового року за кордон пішло 1 млн. т соняшнику — близько $100 млн. додаткової вартості, які фактично ми віддали переробникам з інших країн.
Тому логічно, що за кордоном вигідніше купуватиме українська сировина, ніж наша соняшникова олія та шрот. Хоча минулого року наш комплекс приніс $8,5 млрд валютного виторгу і дає 5% ВВП усієї України.
За підсумками маркетингового року очікується, що виробництво досягне 5,2 млн. т соняшникової олії, експорт — 4,3 млн. тонн при рівні внутрішнього споживання в 400 тис. т.
Очікується, що буде 450-500 тис. т перехідних залишків соняшникової олії.