Азотні добрива виробляють на основі синтетичного аміаку, який отримують з молекулярного азоту і водню.
Азот отримують при пропусканні повітря через генератор при згоранні коксу. При інтенсивному землеробстві природний нітроген виснажується швидше, а тому необхідним є внесення азотних добрив.
Однак слід враховувати, що цей компонент дуже швидко здатний вимиватися з ґрунту, призводячи до дефіциту та порушень у розвитку культур. Небезпечний також надлишок азоту в ґрунті.
При достатньому надходженні азоту рослини стійкіше переносять зимові періоди, швидше адаптуються до нового вегетативного циклу.
При цьому, як показують дослідження, підвищується не тільки кількість, але і якість врожаю, що збирається, а також стійкість до різних захворювань і шкідників.
Норми внесення у тому чи іншому регіоні різні, оскільки рівень вмісту речовин відрізняється у чорноземах, підзолистих, піщаних та супіщаних ґрунтах.
Азотні добрива добре розчинні і легко переміщуються з грунтовою вологою.
Варіанти внесення азотних добрив:
- внесення врозкид,
- внесення в ряд,
- стрічкове внесення,
- фоліарне внесення.
Ефективність внесення залежить від багатьох факторів. Внесення врозкид може бути менш ефективним, ніж стрічкове або внесення при посіві.
Максимальна доза, яку можна використовувати при рядковому внесенні, залежить від:
- культури,
- вологості грунту,
- типу грунту (глина і зміст органічної речовини),
- виду добрива,
- інтервалу ряду,
- відстані між насінням.
Зазвичай осінь є слушним часом для внесення азотних добрив.
Однак на надмірно вологих ґрунтах можуть відбуватися суттєві втрати внесеного восени азоту.
Внесення добрив врозкид на початку осені також може спричинити втрати азоту. Внесення азоту пізно восени у вигляді амонію значно зменшить втрати.
У процесі досліджень, проведених в областях з великою кількістю опадів, внесення азотних добрив навесні врозкид показало хороші результати в межах короткого періоду часу.
При цьому обмежується можливість втрат нітратного азоту добрив (а також нітратів, що утворюються при нітрифікації амонійних, аміачних форм азотних добрив та сечовини) внаслідок вимивання та міграції з кореневого шару ґрунту.
На важких глинистих ґрунтах у районах з обмеженою кількістю опадів в осінньо-зимовий період можна вносити амонійні та аміачні добрива.
Рослини, які здатні поглинати азот з повітря, мають на своїх поверхнях бактерії, робота яких провокує біологічні процеси, що призводять до такого поглинання. У той час як азот, що знаходиться в ґрунті, має вигляд органічних елементів, які також можуть бути складно доступними для культур.
У зв’язку з цим потрібно знати, що рослини здатні засвоювати азот у неорганічній формі і лише 3% всього азоту, який є в органічних сполуках, здатний формуватися у доступний для культур азот шляхом мінералізації.
Добрива слід закладати в ґрунт на глибину 15-20 см, щоб поживні речовини повністю засвоювалися кореневою системою, якщо азот вноситься в поверхневий сухий шар, то не буде користі.
Неграмотне застосування азотних добрив призводить до прямих фінансових втрат, як витрат за добрива та його внесення.
Наслідки можуть бути різні: промивання, азотне голодування рослин.
Найбільш корисні рідкі підживлення азотом: поживні речовини надходять прямо в кореневу систему, практично без втрат. При внесенні сухого препарату потрібно добре полити рослину.
Всі добрива з азоту відрізняються гарною розчинністю у воді, але для використання у рідкому вигляді застосовують на нітратній основі – селітри.
Загальний коефіцієнт корисного використання рослинами азотних добрив становить трохи більше 50%.